Ключові слова
Як цитувати
Анотація
Філософія доби Відродження, а саме XV–XVI ст. передбачає наявність світоглядних детермінант, що мають глибинний герметичний сенс. Із розвитком гуманітарного знання необхідним стає прагнення визначити послідовність суджень теоретичного й наукового змісту. Людина як специфічний мікро-макрокосм у площині буття отримує універсальні риси, пов’язані з визначенням метафізичних основ пантеїстичної діалектики і неоплатонізму. М.Фічіно вибудовує цілий комплекс ідей розуміння природи, що уособлює ідею вічного творення. Автор статті обстоює тезу про те, що теоретична спадщина італійського мислителя має значення для поглиблення внутрішніх зв’язків між отологічними і теоретико-пізнавальними детермінантами гуманістичної традиції.
Посилання
Bychko, I. V. (1994). Philosophy of the Renaissance. Filosofiya: Kurs lektsiy: Navchalʹnyy posibnyk (Philosophy: Lecture Course: Study Guide). Bychko, I.V., Tabachkovsky, V.G., Gorak, G.I. & Dobronravova, I.S. Kyiv, 85-101. [In Ukrainian].
Bragina, M.A. (1987). Italian humanists. Moscow. [In Russian].
Humanism and natural philosophy of the Italian Renaissance (1977). Moscow . [In Russian].
Stone, I. (1991). The Passion and Joy: A Novel about Michelangelo. Moscow. [In Russian].
Ficino, M. (1999). Platonic Theology. St. Petersburg. [In Russian].
Readings on the History of Philosophy: A Textbook for Higher Education in 3 Parts. (1997). Part 1. From Lao Tzu to Feuerbach. Moscow. [In Russian].
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.