Анотація
Розгляд поняття уваги в межах вейлівської концепції укорінення має важливе значення з двох причин: по-перше, це поняття дозволяє концептуалізувати проблематику свідчення у філософії С. Вейль; по-друге, увага є ключем для розкриття вейлівської ідеї святості, що єднає в собі полюс особистого вчинку з полюсом його явленості в певному суспільному контексті. Ідея втіленості правди у світлі укорінення, а також полеміка з Ж. Маритеном щодо природи святості розкривають практичне значення уваги у філософії С. Вейль.
Посилання
1. Bordin L. L’éthique chez Simone Weil // Simone Weil. Action et contemplation. – P. : L’Harmattan, 2008. – P. 61–72.
2. Gabellieri E. Etre et don. Simone Weil et la philosophie. – Louvain-Paris : Editions Peeters, 2003. – 582 p.
3. Irwin A. Le spectacle de la sainteté. Sainteté, sacrifice et signification chez Simone Weil et dans l’éthique americaine contemporaine // Autres temps. Cahiers d’éthique sociale et politique, №57, 1998. – P. 67–81.
4. Janiaud J. Simone Weil: l’attention et l’action. – P.: PUF, 2002. – 128 p.
5. Kierkegaard S. L’évèque Mynster était-il un «témoin de la vérité», un des «vrais témoins de la vérité» // Kierkegaard S. Oeuvres completes. V. 19. – P.: Editions de Larante, 1982. – P. 3–9.
6. Maritain J. Du régime temporal et de la liberté // Jacques et Raïssa Maritain. Oeuvres completes. Volume V, 1931–1935. – Editions Universitaires Fribourg. – P. 323–515.
7. Ricoeur P. Message de Paul Ricoeur au colloque international «Simone Weil – Paul Ricoeur» de Rio de Janeiro, 13–15 septembre 1993 // Téophilyon. T. III – №1, 1998. – P.12.
8. Weil S. Attente de Dieu // Oeuvres. – P. : Gallimard, 1999. – 1275 p.
9. Weil S. Autobiographie spirituelle. Marseille, 14 mai 1942 // Oeuvres. – P. : Gallimard, 1999. – P. 767–780.
10. Weil S. La pesanteur et la grâce. – P.: Le monde en 1080, 1963. – 192 p.
11. Worms F. La philosophie en France au XX siècle. Moments. – P. : Gallimard, 2009. – 656 p.
12. Springsted E.O. Beyond the Personal: Weil’s Critique of Maritain // The Harverd Theological Review. Vol. 98, № 2, Apr., 2005. – Cambridge University Press. – P. 209–218.
13. Veylʹ S. Ukorinennya. Proloh do Deklaratsiyi obovʺyazkiv shchodo lyudyny // Veylʹ S. Ukorinennya. Lyst do kliryka. – K., 1998. – 1–233 s.
2. Gabellieri E. Etre et don. Simone Weil et la philosophie. – Louvain-Paris : Editions Peeters, 2003. – 582 p.
3. Irwin A. Le spectacle de la sainteté. Sainteté, sacrifice et signification chez Simone Weil et dans l’éthique americaine contemporaine // Autres temps. Cahiers d’éthique sociale et politique, №57, 1998. – P. 67–81.
4. Janiaud J. Simone Weil: l’attention et l’action. – P.: PUF, 2002. – 128 p.
5. Kierkegaard S. L’évèque Mynster était-il un «témoin de la vérité», un des «vrais témoins de la vérité» // Kierkegaard S. Oeuvres completes. V. 19. – P.: Editions de Larante, 1982. – P. 3–9.
6. Maritain J. Du régime temporal et de la liberté // Jacques et Raïssa Maritain. Oeuvres completes. Volume V, 1931–1935. – Editions Universitaires Fribourg. – P. 323–515.
7. Ricoeur P. Message de Paul Ricoeur au colloque international «Simone Weil – Paul Ricoeur» de Rio de Janeiro, 13–15 septembre 1993 // Téophilyon. T. III – №1, 1998. – P.12.
8. Weil S. Attente de Dieu // Oeuvres. – P. : Gallimard, 1999. – 1275 p.
9. Weil S. Autobiographie spirituelle. Marseille, 14 mai 1942 // Oeuvres. – P. : Gallimard, 1999. – P. 767–780.
10. Weil S. La pesanteur et la grâce. – P.: Le monde en 1080, 1963. – 192 p.
11. Worms F. La philosophie en France au XX siècle. Moments. – P. : Gallimard, 2009. – 656 p.
12. Springsted E.O. Beyond the Personal: Weil’s Critique of Maritain // The Harverd Theological Review. Vol. 98, № 2, Apr., 2005. – Cambridge University Press. – P. 209–218.
13. Veylʹ S. Ukorinennya. Proloh do Deklaratsiyi obovʺyazkiv shchodo lyudyny // Veylʹ S. Ukorinennya. Lyst do kliryka. – K., 1998. – 1–233 s.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Завантаження
Дані завантаження ще не доступні.