Ключові слова
Як цитувати
Анотація
У ХХІ столітті, з розвитком інформаційного суспільства, невпинно зростають роль і значення свободи активної творчої особистості і відповідних рівноправних мережевих відносин, що вільно самоорганізуються. Передумовою ініціативної самоорганізації соціальної мережі є наявність у її компетентних учасників розуміння сутності суспільних процесів та смислів поточної ситуації у соціумі, а також вироблення навичок практично-організаційної діяльності. Усе це стає можливим завдяки здатності дійових осіб до соціальної рефлексії. Інтенсивна соціальна рефлексія суттєво прискорює самоорганізацію легальних соціальних мереж та породжує своєрідний мережевий катарсис, завдяки якому в учасників мережі виникає відчуття солідарності та впевненості в легітимності власних дій. Телекомунікаційні інформаційні мережі Інтернет, що надбудовуються над соціальними мережами, прискорюють самоорганізацію та поліпшують якість останніх, впорядковують соціальну рефлексію, консолідують відповідні сегменти колективної мережевої свідомості, що робить учасників мережі впливовими соціальними суб’єктами. Кваліфіковане використання соціальної рефлексії в мережевих сегментах суспільства сприяють їх більшій конкурентоспроможності в сучасному світі.
Посилання
2. Gegel' G.V.F. Nauka logiki : V 3 t. T.1. – M., 1970. – 501 s.
3. Gegel' G.V.F. Fenomenologiya dukha. – M., 2000. – 495 s.
4. Giddens E. Ustroyeniye obshchestva. Ocherk teorii strukturatsii. – M., 2005. – 528 s.
5. Gídens Ye. Nestrimniy svít: yak globalízatsíya peretvoryuê nashe zhittya. – K., 2004. – 100 s.
6. Gusserl' E. Idei k chistoy fenomenologii i fenomenologicheskoy filosofii. T.1. – M., 1999. – 336 s.
7. Gusserl' E. Sobr. soch. T. 1. Fenomenologiya vnutrennego soznaniya vremeni. – M., 1994. – 192 s.
8. Dilts R. Modelirovaniye s pomoshch'yu NLP. – SPb., 2001. – 298 s.
9. Dokinz R. Egoistichnyy gen. – M., 2013. – 512 s.
10. Kultayeva M.D., Navrotsʹkyy O.I., Sheremet I.I. Yevropeysʹka teoretychna sotsiolohiya KHKH–KHKHI stolittya. Navchalʹnyy posibnyk. – KH., 2008. – 328 s.
11. Lefevr V.A. Konflyktuyushchye struktury. – Yzdanye vtoroe, yspravlennoe y pererabotannoe. – M., 1973. – 158 s.
12. Lokk Dzh. Opyt o chelovecheskom razumenyy // Lokk Dzh. Soch. : V 3 t. T.1. – M., 1985. – 623 s.
13. Lorents K. Tak nazyvaemoe zlo. K ystokam ahressyy. – K., 2011. – 351 s.
14. Malakhov V.A. Etyka. Kurs lektsiy. – Vydavnytstvo natsionalʹnoho universytetu «Ostrozʹka akademiya», 2014. – 214 s.
15. Merdok M., Myuller T. Vzryv obuchenyya. Devyatʹ pravyl éffektyvnoho vyrtualʹnoho klassa. – M., 2012. – 192 s.
16. Moreno YA.L. Psikhodrama. – M., 2001. – 528 s.
17. Reyngol'd G. Umnaya tolpa: novaya sotsial'naya revolyutsiya. – M., 2006. – 416 s.
18. Ridings B. Universitet v ruinakh. – Minsk, 2009. – 248 s.
19. Tarskiy A. Istina i dokazatel'stvo // Voprosy filosofii. – 1972. – №8. – S. 136–145.
20. Shurov'yeski Dzh. Mudrost' tolpy. – M., 2007. – 304 s.
21. Yaspers K. Istoki istorii i yeye tsel' // Yaspers K. Smysl i naznacheniye istorii. – M., 1991. – 527 s. – S. 27–286.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.