Культура споживацтва як практичний матеріалізм згідно із вченням католицької церкви

Анотація

У статті аналізується культура споживацтва як вираження практичного матеріалізму на основі документів Католицької церкви. Показано історичний процес розвитку цієї культури. Спираючись на дослідження З. Баумана продемонстровано зміну домінантного культурного наративу суспільств Західного світу у ХХ ст. Культура консумізму принесла із собою зміну розуміння часу: колись лінійне сприйняття часу перейшло в точкове, коли людина почала сприймати життя лише тут і тепер, незважаючи на минуле і не турбуючись майбутнім. Змінилось розуміння свободи, бо сучасна людина почувається вільною тільки тоді, коли реалізує свою здатність купувати. Це вплинуло на екологічний стан нашої планети, оскільки такий стиль життя: «купив, спожив, викинув» – призводить до перевиробництва, а відтак – до значного накопичення відходів, що забруднюють довкілля. Консумізм змінив трактування бідності, бо тепер бідною вважається не та людина, яка не має що їсти чи у що зодягтись, а та, що не може безупинно купувати нові і нові речі. Нарешті, культура споживацтва змінила саме поняття щастя, а тому перемінила життєві орієнтири самої людини. У дослідженні проаналізовано, як культурологічні зміни ХХ ст. трактуються Католицькою церквою. Із періоду Другого ватиканського собору помічається розрив між вірою та наукою. Втрата відчуття присутності Бога призводить до матеріалістичної закритості людини та впливає на суспільні відносили. Іван Павло II констатує настання практичного матеріалізму, коли людина замкнула себе у просторах видимого світу та безуспішно намагається знайти щастя у консумістичній діяльності. Провіщена Ніцше «смерть бога» призвела до «смерті людини», оскільки було втрачено есхатологічну мету людини, яка була поставлена на один рівень з матеріальними речами.