Анотація
Характерна особливість того внеску, що його здійснив теолог-домініканець Ів Конґар у католицьку думку ХХ ст., полягає у виразній екуменічній відкритості дослідника, у його богословській інклюзивності, турботі про буття Церкви в модерному світі та пророчому реформаторському пафосі, які були вповні органічно поєднані зі знанням і поціновуванням з боку Конґара найглибших, найцінніших шарів древньохристиянської традиції часів нерозділеної Церкви. В основу даної статті покладено детальний огляд трьох засадничих трактатів І. Конґара, у яких теолог докладно розгортає свою екуменічно орієнтовану програму здійснення ефективних і заразом безпечних реформ у Церкві: «Роз’єднані християни», «Справжня й хибна реформа в Церкві» та двотомна праця «Традиція і традиції». Актуальність даної розвідки для українського релігійного поля зумовлена численними кризовими явищами в житті сучасних традиційних християнських деномінацій, їхніми почасти невиразними формами самоосмислення й самопрезентації, непереконливою риторикою у комунікації з наскрізно секулярним світом, а також не завжди вдалими й ефективними способами горизонтальної мережевої взаємодії з новопосталим громадянським суспільством України. Відтак, дане дослідження може стати посутньою спробою популяризації й унаочнення одного з найбільш амбітних, всеосяжних і, зрештою, вдалих реноваційних церковних проектів ХХ ст., який може бути покладений в основу процесу формування оновленої богословської ментальності сучасних українських християнських спільнот.
Посилання
Boersma, H. (2009). Nouvelle Théologie and Sacramental Ontology : A Return to Mystery. New York: Oxford University Press.
Congar, Y. (1937). Chrétiens désunis : Principes d’un « œcuménisme » catholique. Paris: Éditions du Cerf.
Congar, Y. (1939). Divided Christendom : A Catholic Study of the Problem of Reunion. London: Bles.
Congar, Y. (1983). I Believe in the Holy Spirit, Volume II: Lord and Giver of Life. London: Geoffrey Chapman.
Congar, Y. (1960). La Tradition et les traditions : essai historique. Paris: A. Fayard.
Congar, Y. (1963). La Tradition et les traditions : essai théologique. Paris: A. Fayard.
Congar, Y. (1985). Lay People in the Church : A Study for a Theology of the Laity. London: Geoffrey Chapman.
Congar, Y. (1966). Tradition and Traditions : The Biblical, Historical, and Theological Evidence for Catholic Teaching on Tradition. San Diego, CA: Basilica Press, Simon & Schuster.
Congar, Y. (1950). Vraie et fausse réforme dans l’Église. Paris: Les Éditions du Cerf.
Famerée, J. (1992). L’Ecclésiologie d’Yves Congar avant Vatican II : Histoire et Église. Analyse et reprise critique. Louvain: Leuven University Press.
Flynn, G. (2012). Ressourcement, Ecumenism, and Pneumatology: The Con-tribution of Yves Congar to Nouvelle Théologie. Ressourcement: A Movement for Renewal in Twentieth-Century Catholic Theology. Oxford: Oxford Univer-sity Press, 219-235.
Groppe, E. T. (2001). The Contribution of Yves Congar’s Theology of the Holy Spirit. Theological Studies, 62(3), 451-478.
Humani generis (Encyclical Letter of His Holiness Pope Pius XII). Retrieved from https://www.vatican.va/content/pius-xii/en/encyclicals/documents/hf_p-xii_enc_12081950_humani-generis.html
Kelly, P. (2021). Ressourcement Theology: A Sourcebook. London: T&T Clark.
Kirwan, J. (2018). An Avant-garde Theological Generation: The Nouvelle Théologie and the French Crisis of Modernity. Oxford: Oxford University Press.
Mettepenningen, J. (2010). Nouvelle Théologie – New Theology: Inheritor of Modernism, Precursor to Vatican II. New York: T&T Clark.
Nichols, A., O.P. (1989). Yves Congar. Wilton, CT: Morehouse-Barlow.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.