Реконструкція стагіритського аргументу проти фаталізму майбутніх подій

Анотація

ння про свободу волі і детермінізм – одне з найбільш обговорюваних в аналітичній філософії. Це пов'язано з тим, що міждисциплінарні дослідження вийшли у сферу вивчення мозку і свідомості, і часто свідомість представляється як вигадка, епіфеномен. Одним з атрибутів свідомості є свобода волі. Передісторією сучасних досліджень щодо свободи волі є обговорення про необхідність майбутніх подій, яке вперше було проаналізовано ще Стагиритом у 9 главі «Про тлумачення». Не зважаючи на всю аналітичність і логічність праць Аристотеля, ця робота сповнена прогалин в аргументації та неоднозначності формулювань. У зв'язку з цим, упродовж двох тисяч років філософи описали багато реконструкцій в аргументації та інтерпретацій цієї глави. Умовно питання про фаталізм можна розділити на два пересічних напрями: логічний фаталізм і теологічний фаталізм. У даній статті розглянуто перший напрям; аналізується розуміння фаталізму і аргументів проти нього в розрізі розвитку логіки і теорії аргументації у ХХ ст. Першим з логіків, хто кардинально переглянув основи логіки для побудови аргументації проти фаталізму майбутніх подій, був Ян Лукасевич. Можна сказати, що все життя Лукасевич боровся проти детермінізму і намагався знайти логічне підґрунтя для свободи волі людини. Але основна дискусія щодо цього відбувалася вже у середині ХХ ст. між логіками, праці яких розглянуто у цій статті: Лінські Леонард, Батлер Рональд, Сторс МакКол та ін. Обговорення велося навколо розуміння таких філософських понять та їх онтологічного статусу, як час, істина, необхідність. Також услід за Лукасевичем уточнювали такі логічні поняття, як бівалентність і закон виключеного третього. Особливий інтерес викликала поява логічних модальностей true/false, які можуть змінювати своє значення з часом, що сприяло появі нових неформальних логік.