Анотація
Темпи соціального розвитку на початку ХХІ ст. стали настільки стрімкими і драматичними, що гострі та невідкладні питання, поставлені його зламами і змінами, вимагають не лише науково обґрунтованих теоретичних відповідей, а й відповідних конкретних і вчасних політичних дій. Вивчення історичного досвіду і уроків революцій другої половини ХХ і початку ХХІ ст. дає можливість завчасно прогнозувати подібні процеси. В періоди революційних потрясінь виникають такі стани, коли соціальний рух внаслідок заперечення існуючих порядків стає надзвичайно пластичним. Без наукового розуміння причин виникнення і свідомого запобігання таким наслідкам масові соціально-політичні рухи не мають шансів виконати роль суб’єктів історичного розвитку.
Посилання
2. Bobina O. Pro vytoky teoriyi revolyutsiyi // Suchasna ukrayinsʹka polityka. – 2008. – №13. – S. 88–93.
3. Halʹchynsʹkyy A. Pomarancheva revolyutsiya i nova vlada. – K., 2005. – 367 s.
4. Holdstoun D. K teoryy revolyutsyy chetvertoho pokolenyya // Lohos. – 2006. – №5(56). – S. 58–103.
5. Ysaev L.M., Shyshkyna A.R. Ehypet•skaya smuta XXI veka. – M., 2012. – 112 s.
6. Kaharlytskyy B.YU. Neolyberalyzm y revolyutsyya. – SPb., 2013. – 256 s.
7. Myalo K.G. Pod znamenem bunta: Ocherki po istorii i psikhologii Molodezhnogo protesta 1950–1970-kh godov. – M., 1985. – 287 s.
8. Sorokin P.A. Sotsiologiya revolyutsii. – M., 2005. – 562 s.
9. Shubin A.V. Velikaya ispanskaya revolyutsiya. – M., 2012. – 610 s.
10. Skocpol T. States and Social Revolutions: A Comparative Analysis of France, Russia and China. – Cambridge; N.Y. : Cambridge University Press, 1979. – P. 407.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.