Анотація
В статті досліджується проблема смислодіяльності як умови продуктивного пізнання. Показана феноменологічна і логічна аргументація у визначенні інтенцій суб’єкта на смисли світу (об’єкт). Особливості сприйняття і розуміння смислу як аргументу у процесі комунікації. Когнітивний аналіз зв’язку смислу і аргументу в пізнавальній діяльності. Неоднозначність смислу виокремлює для його обґрунтування критері досягнення істини, які вимагають аналізу і аргументації. Розглянуто особливості критеріїв об’єктивності істини та її значення у пізнанні смислу. Проаналізовано принцип «абсолютності» та «відносності» істини в якості аргументу. З’ясовано значення принципу несуперечливості, простоти, евристичності, когерентності у процесі встановлення істинності аргументів. Смисл є специфічною формою аргументу у процесі наукової пізнавальної діяльності, який впливає на її результативність.
Посилання
2. Vasyukov V.L. Formal'naya fenomenologiya. – M., 1999. – 223 s.
3. Vol'kenshteyn M.V. Nauki i yestetika // Voprosy filosofii. – 1983. – № 10. – S. 75–80.
4. Gusserl' E. Idei k chistoy fenomenologii i fenomenologicheskoy filosofii. Kn. Í. – M., 2009. – 486 s.
5. Il'in V.V. Filosofiya. – M., 1999. – 592 s.
6. Tvardovskiy K. Obrazy i ponyatiya // Issedovaniya analiticheskogo naslediya L'vovsko-Varshavskoy shkoly. Vyp. Í. – SPb., 2006. – S. 172–222.
7. Shul'ga Ye.N. Epistemologicheskiye aspekty formirovaniya miropolozheniya: ot smysloobrazovaniya k modelirovaniyu obraza mira // Opyt i smysl. – M., 2014. – S. 180–200.
8. Shchedrovitskiy G.P. Izbrannyye trudy. – M., 1995. – 800 s.
9. Ricoeur P. The Hermeneutical Function of Distanciation // Philosophy Today. – 1973. – P. 129–143.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.