Ключові слова
Як цитувати
Анотація
На прикладі рецепції Ніцше французькою думкою ХХ ст. у статті аналізується історико-філософська проблема рецепції, з’ясовуються соціально-інституційні чинники звернення до ідей того чи іншого мислителя, досліджується вписаність рецепції в логіку інтеракції різних культурно-філософських традицій. На основі аналізу Л. Пенто і В. Декомба авторка показує зумовленість перетворення Ніцше на класика французької філософської думки опозиційними структурами філософського поля, такими, як учена культура коментаря/профанна культура, науковець/митець, ерудит/творець, а також політичними, етичними, науковими проблемами французької культури 1950–1960-х років, що їх намагалася вирішити французькі філософи за допомогою ресурсів думки Ніцше. Показується необхідність реалізації соціальної історії ідей, що досліджує мислителів як носіїв соціальної та інституційної ідентичності та виявляє соціальні умови циркуляції ідей і рецепцій. Обгрунтовується голістський підхід до історії ідей, який передбачає артикуляцію «внутрішньої історії ідей», себто дискурсивних філософських практик, у контексті «зовнішньої історії ідей» – невидимих опозиційних структур філософського поля з їхніми ієрархіями тем, концептів, авторів, дослідницьких пріоритетів, котрі потребують реконструкції та визначають, у кінцевому підсумку, сенс філософських формул і декларацій.
Посилання
2. Deleuze, G. Nietzshe et la philosophie. – Paris: P.U.F., 1962. – 232 p.
3. Descombes, V. Le moment franiçais de Nietzsche // Pourquoi nous de sommes pas nietzschéens. – Paris: Bernard Grasset, 1991. – Р. 99–128.
4. Hadot, P. La philosohie comme manière de vivre. Entretiens avec Jannie Carlier et Arnold I. Devidson. – Paris: Albin Michel, 2001. – 280 р.
5. Libera, A. de. Penser au Moyen Age. – Paris: Seil, 1991. – 408 р.
6. Pinto, L. Les neveux de Zarathoustra. La réception de Nietzsche en France. – Paris: Seil, 1995. – 218 р.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.