Анотація
У статті досліджуються зарубіжні культурні практики щодо впливу екуменічного руху, який має в собі модерні тенденції, пов’язані з виникненням надзвичайно агресивного, ідеологізованого інструменту впливу на людину засобами мас-медіа і всієї сфери комунікативної культури. Доводиться, що екуменізм – це рух, який визначається сучасним кризовим станом релігійної свідомості. Він існує і у політичному просторі, і в міжконфесійній і міжрелігійній сферах, виявляє певну толерантність щодо тих релігій, які вступають у складні ідеологічні взаємодії.
Посилання
2. Genon R. Krizis sovremennogo mira. – M., 2008. – 784 s.
3. Dugin A. Filosofiya traditsionalizma. – M., 2002. – 624 s.
4. Dyurkgeym E. Svyashchennyye ob"yekty kak simvoly // Religiya i obshchestvo. Khrestomatiya po sotsiologii religii. – M., 1994. – CH.2. – 224 s.
5. Moss M. Esse o dare // Obshchestvo. Obmen. Lichnost'. Trudy po sotsial'noy antropologii. – M., 1996. – 384 s.
6. Pivovarov D.V. Vera i znaniye v religii i nauke. – Yekaterinburg, 1994. – 99 s.
7. Eliade M. Ocherki sravnitel'nogo religiovedeniya. – M., 1999. – 488 s.

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.