Ключові слова
Як цитувати
Анотація
З огляду на проблеми сьогодення, коли в умовах глобалізації у взаєминах людини з природою відбуваються зміни негативного характеру, надзвичайно актуальними є питання, пов’язані з екологічною освітою. Показано, що першорядною є проблема екологічної відповідальності за соціальну, економічну, політичну, технічну, наукову, культурну та інші види людської діяльності. Актуальність також обумовлена і потребою у філософському осмисленні екологічних знань, які повинні нести у собі ставлення до природи як до найвищої цінності, що сприяє формуванню життєво-ціннісних орієнтацій сучасної людини.
В статті здійснюється філософське осмислення еволюції екологічної освіти, з’ясовуються закономірності, сутнісні і змістовні характеристики її становлення. Через узагальнену інформацію здійснюється спроба побудови розгорнутої картини її розвитку, а також підкреслюється провідне значення екологічної освіти у прогнозуванні майбутнього. Розкривається потреба реформування системи освіти відповідно до реалій і вимог сучасного життя. Перед освітою постає складне завдання: спрямувати людину і суспільство на те, щоб природа з об’єкта діяльності перетворилася на носія найвищої цінності – цінності життя. Отже, екологічна освіта повинна формувати відповідальність людини за природу, за її збереження та оновлення і реалізовувати її життєву цінність на практиці. Доведено, що лише взаємозв’язок технократичного, гуманітарного і екологічного мислення має забезпечити систему освіти, що діє на випередження, де екологічні питання будуть засадничими в навчальних програмах усіх без винятку спеціальних та професійно орієнтованих дисциплін.
Посилання
Anet Hou. Dovha, zvyvysta (i kamʺyanysta) doroha do ekolohichnoyi osvity dlya stalosti // Nadykhayemo na diyi. Informatsiynyy byuletenʹ. – 2008. – №1. – C. 3–5.
Antolohyya myrovoy fylosofyy: Metodycheskyy sbornyk fylosofskykh tekstov. T. 1. CH. 1. – K., 1991. – 292 s.
Beheka A.D., Chervonetsʹkyy V.V. Ekolohichna vidpovidalʹnistʹ yak pokaznyk elitarnoyi kulʹtury osobystosti // Natsionalʹna elita ta intelektualʹnyy potentsial Ukrayiny. Materialy mizh. konferentsiyi: Lʹviv 18–20 kvitnya 1996. – S. 171–172.
Byelanova R.A. Humanizatsiya ta humanitaryzatsiya osvity v klasychnykh universytetakh (Ukrayina – SSHA): [monohrafiya]. – K., 2001. – 216 s.
Vulʹfson B.L. Stratehyya razvytyya obrazovanyya na Zapade na porohe KHKH1 veka. – M., 1999. – 208 s.
Vysshee obrazovanye v KHKH1 v.: podkhody y praktycheskye mery (YUNESKO, Paryzh, 5–9 oktyabrya 1998 h.) // Alma Mater (Vestnyk vysshey shkoly). – 1998. – №11. – S. 3–9.
Kapynos P.Y. Okhrana pryrody. – K., 1989. – 352 s.
Kontseptsiya ekolohichnoyi osvity Ukrayiny: za stanom na 20 hrud. 2001 r. / Kabinet Ministriv osvity i nauky Ukrayiny. – Ofits. vyd. – K., 2001. – 32 s. – (Biblioteka Vseukrayinsʹkoyi ekolohichnoyi lihy. Seriya «Ekolohichna osvita i vykhovannya». – № 9).
Kyselʹov M.M. Natsionalʹne buttya sered ekolohichnykh realiy. – K., 2000. – 320 c.
Krymsʹkyy S.B. Zapyty filosofsʹkykh smysliv. – K., 2003. – 240 s.
Krysachenko V.S. Ekolohichna kulʹtura: teoriya i praktyka. – K., 1996. – 352 s.
Krysachenko V.S. Lyudyna i biosfera: osnovy ekolohichnoyi antropolohiyi. – K., 1998. – 688 s.
Pedahohichni nauky. – Poltava, 2008. – №6. – 296 s.
Chervonetsʹkyy V.V. Ekolohichna osvita uchniv u shkolakh krayin yevropeysʹkoho rehionu ta Pivnichnoyi Ameryky. – Luhansʹk, 2005. – 312 s.
Shvaytser A. Blahohovenye pered zhyznʹyu. – M., 1992. – 576 s.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.